«Милосердя – найбільша прикмета Бога» – реколекції у Радивилові

З благословення Преосвященнішого владики Йосафата, екзарха Луцького, перед початком Різдвяного посту з 24 по 27 листопада, на парафії Преображення Господнього м. Радивилів проходили дні духовної віднови. На запрошення настоятеля храму, о. Володимира Лещишина, прибув ієромонах о. Леонід Григоренко ЧНІ, місіонер Божого Милосердя, який провадив реколекції. Темою першої науки була «Пречиста Діва Марія – милосердна Мати для кожного з нас». Мати Божа – наша охорона, наша помічниця і рятівниця, що бореться за кожну свою дитину, бо любить в кожному з нас Ісуса, який неустанно віддає своє життя за кожного з нас своєму Небесному Отцеві. Своїм Непорочним Серцем Діва Марія може наново переродити наші серця і тому закликає нас (як це було у Фатімі 100 років тому) посвячувати Її Непорочному Серцю наші серця, серця наших рідних, приятелів та неприятелів.

На недільній проповіді, під час спільних роздумів про милосердного самарянина, ми, як спільнота храму, дали відповідь на питання: «Чому для священника та левита було проблемою поспівчувати пораненій людині і взяти на себе відповідальність за неї?». Діти, молодь та старші хором ствердили: «Тому, що бракувало пізнання та прийняття Божої любові», як це вчить Ігнатій Лойола, і як це об’явив Спаситель Святій Фаустині: «Милосердя – найбільша прикмета Бога».

Під час реколекцій, в ночі, у вікно резиденції отця постукали вірні Церкви Московського Патріархату і звернулися з проханням виконати останній заповіт їхньої тітки Надії – поховати її згідно чину і обряду Української Греко-Котолицької Церкви. У розмові з ними виявилося, що п. Надія постійно відвідувала нашу Церкву у Львові, була щирою патріоткою України (маломовною), за свідченнями сусідів уміла жити в гармонії з усіма сусідами і конфесіями. Тому на її похорон до нашого храму зайшли протестанти, православні Київського Патріархату і під дверима храму долучалися до молитви вірні Московського патріархату. Душа усопшої слуги Божої Надії – об’єднала і гармонізувала нас, мовби зблизивши до ЄДНОСТІ.

На день Всеукраїнської скорботи і молитви за усопших (жертв голодомору 32-33 рр.) священники і вірні нашої церкви духовно єдналися у молитві – реквіємі біля Хреста пам’яті разом із священиками і вірними різних конфесій, а представник нашої молоді Назар Войтович декламував вірш про Голодомор.

На зустрічі з молоддю ми роздумували про християнський світогляд: християнин має дивитися на іншу людину через призму Воскреслого Христа, бо це – єдино правильний погляд на людину.

Катехизація діточок, яку проводив о. Володимир, розкрила дітям таємницю Біблії, як таємницю самого Бога, відкриваючи дітям головну ціль життя, щоб за словами папи Франциска (булла «Обличчя милосердя») стати милосердям і осягнути останню домівку нашого паломництва – Небо.

Багато людей приступало до Святої Сповіді і Святого Причастя та прийняло Святу Тайну Єлеопомазання. Ця кількість і щирість вірних відкрила нам надію, що у м. Радивилів незабаром буде потреба будувати ще один храм Української Греко-Котолицької Церкви.

ФОТОЗВІТ

Наталя Бджілка

Responses are currently closed, but you can trackback from your own site.

Comments are closed.

Top