ОФІЦІЙНО



Для популяризації практики щоденної молитви за наших воїнів поширюємо між вірними листівки «Ми за тебе молимося». Ціллю цього проекту є духовна опіка над нашими воїнами, які перебувають на фронті і своєю жертвою та посвятою захищають свободу і територіальну цілісність нашої батьківщини. Особливістю проекту є його особистий характер, а саме: окрема людина, сім’я, або група вірних зобов’язується щоденно молитися за одного воїна. Ця щоденна молитва може мати різні виміри та прояви: можна, наприклад, молитися кілька разів «Отче наш» і «Богородице Діво», молитву на Вервиці, або Ісусову молитву, Акафіст чи Молебень тощо. Важливо, щоб ця молитва – в такій чи іншій формі – відповідно до можливостей, творилася щоденно.

Христос посеред нас – і є, і буде! Всесвітліші, всечесні та преподобні отці - дорогі співбрати в Христовому священстві! Любі брати-семінаристи!

Ось ми знову празнуємо Великий і Страсний четвер, коли наш Божественний Спаситель на Тайній вечері передав апостолам Безкровну жертву Нового Завіту, покликання чинити спомин Його спасительної смерті й воскресіння, і тим самим встановив святе таїнство Священства. Наша священича ідентичність обумовлена цієї подією. Наше служіння безпосередньо пов’язане з Його царським священством та Його жертвою. Бо, як ми пригадуємо собі щоразу, коли служимо Божественну Літургію, Христос-Бог є водночас Той, хто приносить жертву Отцеві, і Той, кого приносять; Той, хто приймає дари хліба й вина, і Той, кого роздають у Пресвятих Тайнах.

Дай мені, сину, твоє серце, 
і очі твої нехай доріг моїх пильнують
(Прип. 23, 26).

Дорога в Христі молоде!
Завжди з нетерпінням очікую Квітної неділі – дня славного в’їзду Христа до Єрусалима, щоб скористати з нагоди підтримати, благословити вас і звернутися до вас Божим словом. 

Високопреосвященним і Преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Христос воскрес!
 На божественній сторожі 
Богонатхненний Авакум хай стане з нами
І покаже світлоносця-ангела, що ясно звіщає:
Нині спасіння світові, бо воскрес Христос як всемогутній.

Пісня 4 Канону Пасхи
Дорогі в Христі!
Знову збираємося по всій Україні й на поселеннях, щоб привітати одне одного зі світлим празником Воскресіння Христового. Уже більше ніж рік ми проходимо особливу хресну дорогу  і, можливо, по-людськи нам зараз непросто говорити про радість. Однак радість пасхальна походить не від людей, а від Бога! Сьогодні весь всесвіт оспівує Христову перемогу, Його подолання зла і смерті. «Це день, що його сотворив Господь, тож радіймо і веселімся в нім»!

Високопреосвященні та Преосвященні владики!
Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри!

 
Великий піст – це особливий період літургійного року, час духовного пробудження і очищення. Сам Господь спонукає нас до особливої уваги та роздумів над особистим життям, нашим ставленням до Бога і ближнього; запрошує нас перевірити, наскільки правильно ми переживаємо ті історичні обставини, в яких нам доводиться проходити цьогорічний шлях Великого посту.

Дорогі в Христі! У неділю, яку називаємо М’ясопусною, Христова Церква готує нас до благословенного часу Великого посту. Євангелист Матей пригадує нам цього дня, що кожна людина, незалежно від того, чи вірила в Бога, ким вона була, обов’язково стане перед обличчям Божим для того, щоб скласти звіт за прожите життя.

Преосвященному владиці Йосафатові (Говері), Екзарху Луцькому, всесвітлішим отцям Василеві та Андрієві Говерам.

Чесна перед Господом смерть преподобних його (Пс. 115, 6).

 

Преосвященний владико, дорогі отці!

Слава Ісусу Христу!

Зі сумом сприйняв я звістку про велику втрату для вас та для всієї вашої родини – кончину вашої матері Марії.

Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри!

У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі.