У Світлий Понеділок преосвященний владика Йосафат Говера, екзарх Луцький, звершив Воскресну Утреню та Божественну Літургію у Луцькому монастирі отців-василіян.
Напередодні Великодня 22-27 квітня парафія Благовіщення Української Греко-Католицької Церкви організувала акцію «Великодній кошик». До проведення акції долучилися організація «Червоний хрест» та місцеві магазини.
28 квітня 2019 року Божого християни східного обряду святкують свято над святами, торжество всіх торжеств – Світле Христове Воскресіння, Пасху Господню.
Перетерпівши страшні страждання і смерть на хресті, Господь Ісус Христос зруйнував пекельні врата пекла і дарував нам усім життя вічне. Безумовно, Воскресіння Христове є подією спасіння усього людства. Святий апостол Павло у першому посланні до Коринтян говорить так: ”Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!”(1 Кор. 15, 14).
В світлий празник Воскресіння Христового богослужіння в Катедральному храмі очолив екзарх Луцький кир Йосафат Говера у співслужінні катедральних священиків та трьох дияконів.
Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви
Христос воскрес!
Від раннього ранку чуваймо
і, замість мира, пісню принесім Владиці,
і Христа побачимо – правди Сонце,
що всім життя освітлює.
(Пісня 5 Канону Воскресної утрені)
Дорогі в Христі!
Сьогодні небо і земля, ангели і люди проголошують на весь всесвіт найповніший вияв істини: Христос воскрес! Силу цього привітання відчуває кожен із нас, від наймолодшого до найстаршого, відповідаючи: воістину, насправді, дійсно Христос воскрес! Усіма мовами ми цю істину урочисто сповіщаємо словами пасхального Євангелія: «…і ми славу його бачили, – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1, 14). Усі ми піднесені невимовною радістю і оживлені Воскресінням Христовим – Він бо воскресає і живе для того, щоб жили і воскресали в Ньому та разом із Ним і ми.
Від раннього ранку чуваймо і, замість мира, пісню принесім Владиці…
“Благообразний Йосиф,
з древа знявши пречистеє тіло Твоє,
плащаницею чистою обвив і ароматами,
в гробі новім, покривши, положив”
(Тропар Великої п’ятниці)
Сьогодні, у Велику П’ятницю, Свята Церква з великим трепетом переживає та згадує подію добровільної смерті Христа Спасителя заради усього людства. Хресна смерть є втіленням відвічної Божої любові, яку сьогодні Христос показує на хресті.
Готуючись до Великодня, кожен християнин повинен очистити свою душу у святім Таїнстві Покаяння, скріпити свої молитви милостинею та добрими справами. Після довготривалого посту усі звісно понесуть до храму святкові кошики для освячення. А який же кошик без писанок та крашанок! Ця традиція є дуже давньою і цікавою. Чимало легенд розповідають, за яких обставин пасхальне яйце стало справжнім підтвердженням Воскресіння Господнього та невід’ємним символом Великоднього свята. Цей обряд був прийнятий християнською церквою у ІV ст.
У дні Страсної седмиці Церква творить спомин подій спасительних страждань і хресної смерти нашого Господа Ісуса Христа. Відповідно до євангельської хронології, у Великий четвер, згадуємо Тайну Вечерю, зраду апостола Юди та початок страстей Господніх. Христос Спаситель, визволяючи людину з неволі гріха, смерті і диявола, цілковито віддає себе нам, подаючи на поживу вірним Свої Тіло і Кров, а апостолам доручає до кінця віку творити спомин Його хреста і воскресіння через звершення Євхаристії, творячи їх священиками Нового і вічного Завіту.
Ось мій Слуга, якого я підтримую,
мій вибраний, якого вподобало моє серце.
Я поклав на нього дух мій:
він сповістить народам правду.
Іс. 42, 1
Всесвітліші, всечесніші та преподобні отці, чесні диякони –
дорогі співбрати в Христовому священстві!
Любі брати-семінаристи!
Цього року урочисто спогадуємо 75-ту річницю мученицької смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча, святого священика, доброго батька багатодітної родини, колишнього пароха містечка Перемишляни на Львівщині, який сьогодні відомий у світі як парох Майданека, бо довершив своє пастирське служіння і був знищений нацистами саме там, у цьому таборі смерті.
Справжня свобода неможлива без відповідальності. Свобода без відповідальності стає сліпою і руйнівною силою, сваволею, що закриває очі на дотеперішні здобутки, нищить наявне добро – особисте та суспільне – і ставить під сумнів особисте та національне «завтра».
