adminpodil

 

Священик: о. Сергій Василів

Адреса: вул. Шилокадзе, м. Рожище (Волинська область)

Контактний телефон: моб. 0971841491 /  0509749804

 


З історії:
 
      Точкою відліку в зародженні спільноти УГКЦ в м. Рожище, прийнято вважати декрет місцевого ієрарха Кир Йосафата від серпня 2013 року, в якому він благословляє отця Сергія Василіва на душпастирське служіння в цьому містечку. Таким чином 24 серпня 2013 року  за підтримки п. Ореста Кметюка, п. Люби Музики, п. Анни Савіцької-Пасельської, та п. Василя Іваника отцю Сергію вдалося зорганізувати, на місцевому майдені, першу зустріч майбутньої спільноти. В результаті зібрання вдалося досягнути наступних рішень: 1) об'єднати зусилля для зведення святині Української Греко-Католицької Церкви; 2) з огляду на історичну приналежність містечка до греко-католицької катедри святого Івана Богослова (м. Луцьк), обрати саме цього святого покровителем основаної парохії. 

      Перші спільні молитви парохіяльної спільноти відбулись в приватному домі на околиці міста, в якому проживав священник о.Серій Василів з родиною, а одну з кімнат було тимчасово переобладнано під богослужбову каплицю. Варто підкреслити, що організація спільноти була досить мобільною і вже на свято  Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня 2013 року) була відслужена перша Божественна Літургія. З того часу Українська Греко-Католицька Церква відновила свою душпастирську діяльність на теренах Рожищенського району, яка політичною і фізичною силою російського царату була заборонена з 40-х. років XIX століття. Однак і по сьогодні на теренах району збережені архітектурні пам'ятки, що засвідчують закоріненість УГКЦ в історичній та культурній парадигмі даного краю. У 1777 році в місті Рожище греко-католицький єпископ Кипріян Стецький зводить єпископську резиденцію, яку в 1826 році російська влада забрала і передала в користування роду Стройновських, а згодом до князя Багратіона-Імеретинського та родини Сєментковских. Також в селі Городиня (Рожищенського району) збережена церква Покрову Пресвятої Богородиці збудована в 1762 році. Істотні перебудови оминули також Михайлівський храм в с. Щурин зведений в XVII столітті, а також храмову дзвіницю з XVIII століття. Серед цієї архітектурної панорами також потрібно згадати про храм святого Луки в с. Доросин та Свято-Троїцький храм в с. Рудка-Козинська збудовані у XVIII столітті. 


      Молитовне та Богослужбове життя громади св. Івана Богослова, зосереджувалось довкола орендованого отцем Сергієм помешкання включно до Пасхи 2014 року. Та з огляду на те, що будинок знаходився на околиці міста, участь в Богослужіннях, регулярно, могла брати тільки незначна кількість вірних (здебільшого дві родини). Разом з тим, парафіяни неодноразово зверталися до місцевих депутатів з проханням надати замельну ділянку для побудови храму. В недовгому часі отримавши в користування ділянку, поруч з районною лікарнею та школою інтернатом, вірні, за допомогою жертводавців, розпочали зведення тимчасової каплиці для проведення богослужінь. Освячення святині в честь святого Івана Богослова здійсних  Преосвящений владика Йосафат (Говера) 24 серпня 2014 року.

       Після споруждення каплиці та зосередження Богослужбового життя навколо неї, число парафіян значно збільшилося (з 8-ми  до 60-ти вірних). На даний час при парафії діє недільна школа для дітей та дорослих. В часі підготовки до ключових празників церковного року (Різдва та Воскресіння Христового) проводяться реколекції, які охоплюють усі вікові категорії вірних. Серед численних парохіяльних заходів варто виокремити зокрема такі: Хресні дороги за участю дітей та семінаристів, міжконфесійні зустрічі та моління, святкування дня св. Миколая у навчально-реабілітаційному центрі, парохіяльна розколяда, допомога бійцям АТО та вимушеним переселенцям, поклоніння мощам св. Миколая Чудотворця, парохіяльний пікнік. На даний час також розробляється проектна документація для будівництва храму та парафіяльного будинку.
 
 


Джерела:  
            Отець Сергій Василів адміністратор парохії святого Івана Богослова, м. Рожище. 

            Улішак В. Луцький Екзархат, створення 1939 року, відновлення 2008 року та сучасний стан. Дипломна праця, Тернопіль 2013, с. 79-80.
Священик: о. Терентій Цапчук ЧСВВ
Адреса: м. Ківерці, Волинської обл.
Контактний телефон: (0975045554)
Наявеість інтернет-ресурсів:
Примітки:
Розпорядок богослужінь:

З історії:

 
 

Священик: о. Ілля Сірук (ЧСВВ) та о. Доротей Ганджалас (ЧСВВ)  

Адреса:  вул. Ковельська 47, м. Володимир-Волинський, Волинська область

Контактний телефон: 2-39-57.

Наявеість інтернет-ресурсів: http://volodymyr-volynskyy.osbm.info


Розпорядок Богослужінь (онлайн)

 



З історії
 
  Загальний нарис:
      Місто Володимир-Волинський – це славне і древнє княже місто над Бугом. Воно є одним з найкрасивіших і мальовничих міст України. Разом з тим це земля, з якої вийшов великий світоч Католицької Церкви та український святий,  мученик та апостол єдності cв. Йосафат (Іван) Кунцевич (+ 1623 року у Вітебську).

     Попри життя та діяльність парохії Української-Греко Католицької Церкви святого Йосафата, якою опікуються отці василіани, релігійне середовище міста також представлене громадами Римо-Католицької Церкви, Української Православної Церкви (КП), УПЦ МП та протестанських спільнот. 

 
Василіянський монастир. Заснування:   

      Монастир отців Василіян був відомий у Володимир-Волинському ще в далекому 1784 році після того, як було зліквідовано орден Єзуїтів. Костел і монастир, що належали отцям Єзуїтам ( в даний час костел і монастир належать УПЦ КП) було передано отцям Василіянам, які виконували душпастирську й освітню працю в місті до 1840 року. Опісля, внаслідок насильного псевдо воз'єднанння Унійної Церкви з Православною (Московської юрездикції), власність отців Василіян було передано православній конфесії.

     1 жовтня 1992 року Глава УГКЦ Кардинал Мирослав-Іван Любачівський, дає згоду і благословення на заснування та побудову монастиря і церкви святого священомученика Йосафата на місці, де колись стояла церква св. Параскевії (в якій св. Йосафат прийняв Таїнство Хрещення). Однак на заваді реалізації цього плану стали численні політичні та бюрократичні перипетії.  З подібних причин не вдалось також повернути колишній василіянський монастир побудований Єзуїтами, який сьогодні належить УПЦ КП. Тож за подальшим клопотанням вищих настоятелів василіянського чину і за сприяння чисельної родини Мельників, дім котрих в підпіллю служив монастирем, церквою і семінарією, вдалося отримати колишню лютеранську кірху (побудовану в кінці ХІХ ст.) та помешкання в якому проживав лютеранський пастор. Саме тому на даний час ця Кірха та дім пастора являються церквою і монастирем св. Йосафата. Тож 23 вересня 1996 року Кир Любомир Гузар дав своє благословення на існування у Володимирі-Волинському монастиря Чину Св. Василія Великого.

 
Парохія. Зародження:

     Перед тим, як почати огляд заснування парафії в м. Володимир-Волинську, важливо підкреслити, що важливу роль в її започаткуванні відіграли священики, які в часи підпілля жили та служили в цьому місті. Це такі священики як о. Іван Мельник, о. Тимофій Процюк та о. Маркіян Когут  ЧСВВ. Таким чином діяльність отців Василіян у Волинському краї відродилась після 150-річної перерви спричиненої забороною Чину російським царатом у 1839 році.

     Життя греко-католицької громади на цих теренах розпочинається ще з 1989 року, коли о. Маркіян Когут відправляв Богослужіння на місці, де згідно історичних даних, стояла церква св. Параскевії.
      З 1991 року отці і брати Крехівського монастиря на чолі з тодішнім ігуменом о. Теодосієм Янківим, почали регулярно (25 листопада в день пам’яті Святого Йосафата) відвідувати рідні терени великого Апостола єдності
.

     Починаючи з 1992 року у місті Володимирі-Волинському створюється громада вірних УГКЦ і реєструється двадцятка на чолі з п. В’ячеславом Приступою.
      З 1993 року у Володимирі-Волинському постійно проживав о. Григорій Бардак, ЧСВВ. Отець Григорій здійснював душпастирське служіння як у Володимирі, так і в Луцьку. Вже в кінці серпня 1993 року, коли громаді було передано будівлю колишньої лютеранської кірхи, о. Григорій з парафіянами, зробивши необхідні підготовчі роботи збираються в ній на Богослужіння.

     В 1997 р. настоятелем громади призначається о. Володимир Сокирка (ЧСВВ). З різних причин, пов’язаних з монастирськими обов’язками, на протязі чотирьох років настоятелі часто змінюють один одного: о. Йосиф Будай ЧСВВ, о. Дмитро Григорак ЧСВВ, о. Дам’ян Кіча  ЧСВВ, о. Роман Шелепко ЧСВВ, о.Никифор Донченко ЧСВВ, о. Микола Кук ЧСВВ, о. Симеон Чмола ЧСВВ, о. Мартин Хабурський ЧСВВ.

      В кінці 2001 на початку 2002 року о. Мартин Хабурський провадить місійну працю у Володимирі-Волинському, а заразом засновує парафію св. апостолів Петра і Павла у Нововолинську. Організовує Біблійні гуртки з парафіянами та різні вистави з молоддю. В липні 2002 року о. Мартина призначають ректором василіянської семінарії в Брюховичах.

      В 2002 році з 1 серпня згідно розпорядження о. Протоігумена Йосифа Будая, ЧСВВ до Володимира-Волинського приїжджає новий настоятель монастиря і храму св. Йосафата о. Терентій Довганюк, ЧСВВ. В монастирі на той час були о. Атанасій Кулинич та брати Йосафат і Тимотей.


     Парафія збільшується. Щораз приходять нові парафіяни. Отці ведуть екуменічну діяльність з православними братами УПЦ КП. Контактують з римо-католицьким священиком о. Лєшеком. Єдність духу мотивує спільну харитативну та просвітницьку діяльність. Таким чином отці різних конфесій спільними зусиллями опікуються хворими в лікарнях, спілкуються з солдатами у військових частинах та діляться продуктами з бідними.

     На заміну сотрудника о. Атанасія Кулинича ЧСВВ, призначають нового сотрудника о. Іллю Сірука ЧСВВ, який провадить молодіжні зустрічі, розпочинає випуск парафіяльного вісника. В 2009 р. сотрудника о. Іллю, змінює о. Доротей Ганджала.
     Настоятель парафії, отець Терентій, займається відновленням та розвитком парафії, катехизує дорослих, молодь та дітей, веде ремонтно-реставраційні роботи в храмі та монастирі.

     На сьогодні в парафії діє Недільна школа, молитовний гурток Апостольство молитви, Товариство доброї смерті, Вівтарна дружина та молитовний гурток Матері молитви. З ідеї о. Терентія створено ансамбль бандуристів «Благовіст» під керівництвом п. Оксани Смаль-Процюк. Отці монастиря також беруть участь в релігійних програмах місцевого телебачення.




Джерела:
        Сайт парохії святого Йосафата Кунцевича, м. Володимир-Волинський -  http://volodymyr-volynskyy.osbm.info/?page_id=129

 
Священик: о. Володимир Зінько
Адреса: м. Горохів, Волинська обл.
Контактний телефон: (0979349353)
Наявеість інтернет-ресурсів:
Примітки:
Розпорядок богослужінь:

З історії:

 
 
Священик: о. Михайло Іваняк (ЧНІ), о. Євген Задорожній (ЧНІ) та о. Леонід Григоренко (ЧНІ)

Адреса: вул. Олени Пчілки 23, м. Ковель, Волинська область

Наявеість інтернет-ресурсів: http://cssr-kovel.ucoz.com


Розклад Богослужінь (онлайн)



З історії
     
         Історія української греко-католицької парохіії у м. Ковель нерозривно повязана із діяльністю Отців Редемптористів, які власне ї є засновниками цієї громади вірних.
     12 вересня 1927 року до Ковеля прибувають отці-монахи Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемптористи), Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Місіонери прибули для того, щоб забезпечувати духовні потреби вірних УГКЦ міста та довколішніх сіл. Душею місійної праці був отець Миколай Чарнецький. Спочатку отці винайняли дім по вул. Колійовій (теп. Ветеранів), де все улаштували на монастирський спосіб: каплиця з іконостасом, келії, трапезна, розмовниця. Крім монаших  молитов добового кола, щодня для вірних служилася Божественна Літургія та Вечірня або Молебен з короткою наукою. Отці крім душпастирської праці у Ковелі їздили до вірних і засновували парафії греко-католиків у такі села, як: Бубнів, Колодяжне, Дубечно, Голоби, Марія-Воля, Черничі, Гнійне, Тутовичі, Рафалівка, Верба, Охнівка, Великі Кусківці, Гумнища, Уздютичі (всього було 29 парафій і понад 20 тис. вірних). У 1931 році отця Миколая Чарнецького висвячено на Єпископа. У тому ж році отці отримали деревяну церкву Св. Юрія, по вул. Будивляній, 3 (теп. Винниченка). Біля церкви була  велика земельна ділянка на якій розпочалося будівництво великого монастиря, яке завершилося у 1933 році. В будівлі монастиря знаходилося близько 10-ти келій, простора каплиця, спільний зал та розмовниця. У підвальній частині окрім кухні та трапезної був зал для зустрічей Братства Матері Божої Неустанної Помочі та гостей, а також столярня. Будівництвом монастиря займався місцевий інженер пан Васильківський. Після освяченні обителі блаженним владикою Миколаєм Чарнецьким, отці переїхали до нього. У 1933 році парафія налічувала близько 300 осіб. В громаді був організований чисельний хор, регентом якого був Дамян Куліш. Серед вірних особливою активністю вирізнялися наступні родини: Бондаруки, Морозовські, Тишецькі, Пивовари. Старостою церкви був пан Артомонов, а опісля пан Морозовський.

     У ковельському манастирі, впродовж його історії, здійснювали свій молитовний подвиг такі отці: Ришард Костенобль, Йосиф Гекіре, Маврикій Вандемалє – бельгійці, о. Миколай Чарнецький (згодом єпископ-мученик), Григорій Шишкович, Миколай Якимович, Василь Величковський (єпископ-мученик), Михаїл Пристай, Роман Бахталовський (ісповідник віри), Зеновій Ковалик (мученик за віру), Володимир Стернюк (митрополит, ісповідник віри), Михаїл Пилюх, Петро Козак (єпископ), а також брати-монахи: Авксентій Кінащук, Миколай, Єронім Герасимів, Антоній Сидор.


      Під час війни, приміщення монастиря було частково зруйновані. Та вподальшому і сама Українська Греко-Католицька Церква була забороненою, рішенням комуністичної влади, та існувала в підпіллі. Кир Миколай Чарнецький в квітні 1945 року, як і всі інші греко-католицькі єпископи, був заарештований і пройшов сталінські табори. На території ж монастиря в Ковелі, за радянських часів та ще у 90-ті роки ХХ ст., існувала взуттєва фабрика. Залишки храму св. Юрія зберігалися до 1975 року.
 
      На свято Покрови Божої Матері 1996 року було відновлено українську греко-католицьку парохію м. Ковеля. Початкові бгослужіння відбувалися в старенькій будівлі на вул. Л. Українки 16. Реєстрацією громади займався тодішній декан Луцького протопресвітерства о. Роман Бегей, який і прибув до Ковеля на празник Покрову Божої Матері (1996р.) щоб відслужити Божественну Літургію. Також часто приїздили отці василіяни із Луцька та Володимира-Волинського. Згодом  для виконання душпастирських потреб вірних на парохію призначили о. Ярослав Кожушка. Отець Ярослав тимчасово проживав в помешканні одного з парохіян (п. Миколи Мадараша) та прилучав до спільноти все нових і нових вірних (серед них зокрема родину Андрія Марусина). На протязі перших тижнів о. Ярослав і парафіяни шукати ділянку для будівництва храму. Серед запропонованих громадою ділянок місцева влада довго не приймала рішень та пропонувала інші, які однак потребували значних коштів для облаштування. З огляду на те, що о. Ярослав був важко хворий, він змушений був залишити м. Ковель.

       На місце о. Ярослава було призначено о. Віталія Івасіва. З часом місцева влада все ж виділила громаді земельну ділянку по вул. Олени Пчілки. З часом ділянку огородили і приготовляли до будівництва храму. Протягом цього часу до парафії навідувались отці Редемптористи, які проводили місії, працювали з молоддю, відвідували колонію для неповнолітніх. В наступному 1997 році на реєвангелізаційні місії  до м. Ковеля прибули два ієромонахи-редемптористи о. Леонід Григоренко та Василь Оприско. Другий приїзд мав місце у 1999 році на чолі з Протоігуменом о. Михаїлом Волошином. Саме завдяки великим старанням і самовідданій праці о. Михаїла було відновлено присутність редемптористів у Ковелі.

     Третю і четверту місійні подорожі, які стали визначальними в заснуванні монастиря проводив о. Леонід Григоренко у 2000 та 2001 роках. Завдяки наполегливій праці єромонаха Редемптористи відновили свій монастирський осідок в Ковелі та почали духовну працю для вірних. У 2001 році було придбане тимчасове помешкання-квартира для облаштування монастиря, в якому і проживають отці. В недалекому 2002 році (червень) монастир отримав офіційну реєстрацію державної адміністрації. Вподальшому настоятелем парафії було призначено о. Миколая Гнатишака. З 2003 року настоятелем монастиря і парафії був о. Євген Задорожний, з ним також працював о. Анатолій Живчак. Також в парафії в різний час працювали пятеро дияконів (ЧНІ), та несли послух брати монахи із Львівського монастиря.

 
      У неділю мироносиць 2003 року було освячено місце та наріжний камінь  для будівницва храму і монастиря. Чин освячення провів Єпископ Михаїл Гринчишин, разом із тодішнім протоігуменом о. Михаїлом Волошином та собором отців редемптористів з різних монастирів, отців з Православних Церков міста  і багатьох гостей.

      А вже в серпні 2003 році почалося будівництво монастиря і церкви. Визначною подією в житті громади було ювілейне святкування 10-ліття відновлення парафії (15 жовтня 2006 року)
, яке очолив Кир Михаїл Гринчишин із Франції. 
      За час існування громаду відвідали такі Єпископи УГКЦ, як: Кир Василій (Медвіт), Кир Михаїл (Гринчишин), Кир Михаїл (Колтун),   Кир Богдан (Дзюрах
), Кир Ігор (Возьняк) та Кир Михаїл (Вівчар). 
      Літом 2007 року, парохія святкували Ювілей присвячений 80-літтю від часу заснування монастиря редемптористів і парафії в м. Ковелі. 

      Неоднарозово відгукувався на запрошення парохіян обласний симфонічний оркестр «Гармонія Нобіле» з Івано-Франківська, який проводив чудові духовні концерти у залі народного дому «Просвіта». З цих заходів мали можливість скористали не тільки парафіяни, а й жителі міста Ковеля. У листопаді 2007 року з робочим візитом до монастиря приїзджали двоє отців візитаторів з Риму, від імені отця Архимандрита Чину Редемптористів. Гості відслужили візантійську Літургію, спілкувались з парафіянами та отцями, оглянули хід будівництва монастиря та храму.
Відкриття та освячення монастиря відбулося в 2008 році.
      21 листопада 2009 року відбулося відкриття та освячення храму, яке довершив Екзарх Луцький Владика Йосафат Говера.

    
     При парафії засноване Братство Матері Божої Неустанної Помочі, Апостольство молитви,  діє молитовна група «Матері в молитві», катехитична група «Біблійне коло», недільна школа, паломницький центр «Жива віра».
Також у парафії діє молодіжний театр «Божий виноградник», яким керує парафіянка Ольга Полухтович. Саме пані Ольга є часто автором та режисером глибоких морально- християнських постановок. Вірні часто беруть участь в прощах та відвідують святі місць нашої Церкви. До парафії на даний час належить понад 80 родин. На недільній Службі Божій присутні понад сотня вірних, більшість з яких приступають до святого Причастя. У кожну першу неділю місяця після Служби Божої отці та миряни моляться Молебен до блаж. Миколая Чарнецького по завершенні якого відбувається помазання чудодійним єлеєм на оздоровлення і прикладення до мощей та ікони блаженного, які знаходяться у храмі.




Джерела:
            Сайт парохії блаженного Миколая Чарнецького, м. Ковель -
http://cssr-kovel.ucoz.com/index/0-2
Священик: о. Володимир Лещишин
Адреса:
Контактний телефон:
Наявеість інтернет-ресурсів:
Примітки:
Розпорядок богослужінь:
З історії: