В монастирі Сестер Божого Провидіння, 10 березня 2026 року, відбулася особлива духовна зустріч богопосвячених осіб Луцького екзархату УГКЦ.
У часі Великого посту ченці та черниці зібралися для спільної молитви, формації та обговорення місії Церкви в умовах сучасних випробувань.
Програма розпочалася об 11:00 зі спільного звершення Літургії Передосвячених Дарів. Преосвященний Владика Йосафат Говера, Екзарх Луцький, звернувся до присутніх із духовним словом, провівши паралель між історією спасіння та покликанням сучасного монашества.
У своїй проповіді Владика згадав постать Ноя, як символ Божої турботи. Він зауважив, що історія людства – це чергування занепадів та піднесень, але Бог завжди робить перший крок, щоб врятувати людину. «Ной знайшов ласку в очах Господніх не лише через власну праведність, а тому, що Бог його любив. Ной був відкритим до Божого Слова, вмів слухати та адаптувати своє життя під Божий задум через аскезу», – наголосив Екзарх.
Владика також порівняв Бога з Небесним Садівником, а монаше життя – з мистецтвом догляду за садом душі. Він закликав кожного бути «мудрим садівником» у власній спільноті:
• Вміти жертвувати другорядним заради спасительного.
• Постійно «обтинати» злі звички та ліниві виправдання, щоб «гниль світу» не торкнулася серця.
• Бути активними співпрацівниками Бога у Його плані спасіння.
Важливою подією зустрічі стала конференція о. Прокопія Лотоцького, ЧСВВ. Він презентував програмний документ Ватиканської Дикастерії від 28 січня 2026 року – «Пророцтво присутності: богопосвячене життя там, де гідність зранена та віра випробуванні».
Основні тези доповіді:
• Богослов’я присутності: Монаше покликання сьогодні – це не лише «робити щось», а насамперед «бути кимось» у центрі людського болю.
• Мистецтво «залишатися»: У світі, де панує культура втечі, богопосвячені особи стають пророками, обираючи шлях активної надії та відмови від виїзду зі складних зон конфлікту чи бідності.
• Слова, що роззброюють: Заклик бути «працівниками миру», які протидіють логіці ненависті через братерство та захист найбільш незахищених верств суспільства.
«Наша сила не в структурах, а в здатності залишатися любов’ю, не мовчати перед несправедливістю і бути поруч, коли всі інші йдуть геть», – зазначив о. Прокопій.
Під час практичної частини, яку модерував Синкел монашества о. Атанасій Євуш, ЧСВВ, учасники обговорили соціальні виклики Волині та Полісся: християнську сімʼю, міграцію, самотність та нові види бідності. Монашество екзархату підтвердило готовність бути «безпечним місцем» для людей, надаючи простір для терпеливого слухання та духовної підтримки.
Зустріч завершилася спільним напрацюванням планів на майбутнє, де кожна спільнота зобов’язалася втілити конкретний «жест присутності» у своїх монастирських парафіях протягом наступних місяців.
