Адреса: вул. Олени Пчілки, 23, м. Ковель, Волинська обл.

Телефон: +38 096 13 11 935 – о. Михайло Гасяк, ЗНІ

https://www.facebook.com/kovelugcc

Юрисдикція: Київська Митрополія УГКЦ, Луцький екзархат

12 вересня 1927 року до Ковеля прибули отці-мо­нахи Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемпторис­ти), Української Греко-­Католицької Церкви (УГКЦ). Вони прибули надавати духовну обслугу вірним УГКЦ нашого міста та довколишніх сіл.

Назва Чину Найсвяті­шого Ізбавителя походить від латинського слова «Редемптор», що озна­чає «Ізбавитель-Відкупитель». Чин заснував святий Лігуорі у 1732р. в м.Скаля на півдні Італії. Дороговказом на­шого життя є слова Біблії: «Многое у Него Ізбавленіе» (Пс. 130,7). Христове велике і щед­ре Відкуплення не має меж. Це спонукає ре­демптористів ділитися зі всіма нашого вірою і надією, а Пресвята Бого­родиця, Мати Неустанної Помочі, є в цьому нашого Провідницею та Опікункою. Сьогодні Чин Найсвятішого Ізбавителя налічує близь­ко 6000 членів, які працюють у 73 країнах світу. Редемптористи покликані продовжува­ти присутність Христа і Його місію Відкуп­лення у світі. Вони обирають особу Спасите­ля центром свого життя і намагаються з’єднатися з Ним у чимраз тіснішому особистому зв’язку.

Церква є свята, але водночас потребує по­стійного очищення. Оскільки до неї належать також і грішники, вона по­стійно йде дорогою віднови та покути. Місії є дуже важливим засобом у досяг­ненні цієї мети. За допомо­гою такого способу душпа­стирства місіонери-редем­птористи проповідують спасіння та навернення. Навернення вимагає доко­рінного; постійного і не­змінного прийняття Христа. Воно має особи­стий та спільнотний характер. Редемпторис­ти через власне свідчення намагаються при­вести людей до радикального вибору в житті – прийняти Христа і йти за Ним.

Редемптористи східного, українсько­-візантійського обряду в Україні завдячують своїм існуванням великому Галицькому Митрополиту Андрею Шептицькому.

Ознайо­мившись із харизмою Чину, він запрошує їх на терени Києво-Галицької Митрополії. 21 серпня 1913 року бельгійські Ре­демптористи на чолі з о. Йосифом Схрейверсом прибули на українську землю і поселилися в Уневі, біля Львова. Після Першої Світової війни вони розгорнули ши­року душпастирську діяльність, проповіду­ючи Слово Боже, проводячи місії, реколекції та інші духовні вправи.

Отці Редемптористи 80 років тому прибу­ли і оселилися в Ковелі.

Душею місійної праці був отець Миколай Чарнецький. Спочатку Отці винайняли дім по вул. Колійо­вій (теп. Ве­теранів), де все улашту­вали на мо­пастирський спосіб: кап­лиця з іконо­стасом, келії, трапезна, розмовниця. Крім мона­ших щоденних молитов, щодня для людей служи­лася зранку Служба Божа і ввечері Вечірня або Мо­лебень з короткою наукою. Отці крім душпастирської праці у Ковелі їздили до вірних греко-католиків у такі села Волині, як: Бубнів, Колодянсне, Ду­бечно, Голоби, Марія-Воля, Черничі, Гнійне, Тутовичі, Рафалівка, Верба, Охнівка, Великі Кусківці, Гумнища, Уздютичі (всього було 29 парафій і понад 20 тис. вірних). У 1931 році отця Миколая Чарнецького висвячено на єпископа. У тому ж році отці отримали дерев’яну церкву Св. Юрія, по вул. Будивляній,3 (теп. Вин­ниченка). Біля церк­ви була гарна ве­лика зе­мельна ділянка, на якій поча­лося будів­ництво великого монастиря, яке завершилося у 1933 році. Монастир був двоповерховий, розміром 20х12 м.

Тут розміщувалося близько 10-ти келій, простора каплиця, спільний зал та розмовни­ця. У підвальній частині окрім кухні та тра­пезної був зал для зустрічей Братства Матері Божої Неустанної Помочі та гостей, а також столярна майстерня. Будував монастир місцевий інженер Васильківський. Освячен­ня нового будинку довершив Владика Мико­лай. Наші отці перебралися жити до нового монастиря. У 1933 році парафія налічувала близько 300 осіб. Регентом хору, який налічу­вав 50 осіб, був Дамян Куліш. Активними па­рафіянами були такі родини: Бондаруки, Мо­розовські, Тишецькі, Пивовари, інші. Старо­стою церкви був Артомонов, потім Морозо­вський.

У ко­вельсько­му монас­тирі впро­довж його історії працюва­ли такі отці: Ри­шард Кос­тенобль, Йосиф Гекіре, Маврикій Вандемале – бельгійці, о. Миколай Чарнецький (згодом єпископ), Григорій Шишкович, Миколай Якимович, Василь Величковський (єпископ мученик), Михаїл Пристай, Роман Бахта­ловський, 3иновій Ковалик (мученик за віру), Володимир Стернюк (митрополит), Михаїл Пилюх, Пётро Козак (єпископ), а також бра­ти-монахи: Авксентій Кінащук, Миколай, Еронім Герасимів, Антоній Сидор.

Редемптористи кріпили український народ у Хрис­товій вірі також в часи пе­реслідування. Період ката­комбного життя нашої Цер­кви тривав з 1945 по 1990 рр. Всі наші єпископи і більшість священиків були ув’язнені. Єпископа Миколая Чарнецького ув’язнили в 1945 р. Він перетерпів 11 років жорстоких знущань і тортур у Сибірі. І хоча фізично редемптористи не були присутні в той час у нашому місті, однак, вони були при­сутні духовно. Владика Миколай і 13 Отців, які тут працювали, заносили до Господа свої молитви і складали ливну жертву свого жит­тя за свою паству на Волині, за відродження Церкви.

І хоча воєнна хуртовина зруйнувала мо­настир і храм св. Юрія та новітнє гоніння на Церкву Христову знівечило діло наших Отців, проте як існує Вічний Бог і Його Мудрість, так не вмирають великі Божі 3а­думи, які Він об’являє своїм слугам: вони здійснюються в означений час з тією ж певні­стю, як обертаються небесні світила, бо одне й друге – в руках Божих.

На свято Покрови в 1996 році була віднов­лена греко-католиць­ка парафія нашого міста. Богослужіння відбувалися у каплиці по бульв. Л. українки, 16. 18 грудня 1997 року до м. Ковеля прибули два ієромонахи-редемптористи о. Л. Григоренко і о. В. Оприс­ко для проведення місії у гре­ко-католицькій парафії. Це був перший приїзд і перша місія після тривалої перерви. Другий приїзд мав місце у 1999 році на чолі з Прото­ігуменом о. Михаїлом Волошином.

Завдяки його великим старанням і самовідданій праці була відновлена при­сутність Редемптористів у Ковелі.

Парафіяни довго моли­лися і просили Бога, щоб Отці відновили свій монас­тир і церкву у Ковелі. Тре­тю і четверту місії, які ста­ли визначальними в заснуванні монастиря провадив о. Леонід Григоренко у 2000 та 2001 роках. Його мужність і невтомна праця спри­яли відновленню монастирського осідку в Ко­велі і початку духовного служіння для парафії. У 2001 році було придбане тимчасове помешкання для облаштування монастиря, в якому проживають отці. У червні 2002 р. монастир офіц­ійно зареєстрований держа­вою. Разом з о. Леонідом ніс послух брат Юрій Ждянсь­кий. Пізніше настоятелем парафії був призначений о. Микола Гнатишак.

3 січня 2003 року настоятелем монастиря і парафії є о. Евген Задорожний, з ним працював о. Анатолій Жив­чак. Також працювали отці­ диякони: Роман Грица, Ігор Безкостий, Тарас Свірчук, Ярослав Федунів, Петро Лоза і несли послух брати­ монахи із Львівського мона­стиря.

В 1999 р. місцева влада надала земельну ділянку для будівницт­ва церкви і монастиря. 19 січня 2003 р. на ново­му місці було освячено тимчасову дерев’яну каплицю, в якій ми мо­лимося і досі. Чин ос­вячення довершив Владика Михаїл Кол­тун. У травні цього ж року було освячено місце і наріжний камінь під будівництво храму і монастиря. Чин освячення провів Владика Михаїл Гринчишин із Франції.

Співслужили йому о. Протоігумен М. Волошин та собор отців.

Будівництво храму і монастиря розпочалося у липні 2003 року, а завершилось у 2009 і 2010 роках відповідно. Щоб повстав новий храм і монастир завдячуємо співбратам з усього світу.

Визначною подією у житті парафії стало ювілейне святкування 10-ліття її відновлен­ня. При чисельному здвизі людей і собору священників на чолі з Архієреєм М. Гринчишиним вознеслась до неба подячна мо­литва Богові.

В духовній праці отцям Редемптористам активно допомагають парафіяни. Щодня правиться служба Божа. На потребу душ­пастиря пара­фіяни завжди спішать з допо­могою, по­слушні голосу свого пастиря. Їх імена є відомі Богові, який щедро віддячує за добрі вчинки. В парафії діє молитовна група «Ма­тері в мо­литві», засно­ване братство Матері Божої Неустанної Помочі. Ведеться катехізація дітей та молоді. Ми відбуваємо прощі до святих місць нашої Церкви: Зарваниця, Крехів, Гошів, Страдч та ін. До нашої парафії на даний час належить понад 75 родин. Кожного місяця відбувається сповідь парафіян. У кожну першу неділю міся­ця служиться оздо­ровчий молебень до блаж. М. Чарнецького з єлеопомазанням.

Парафіяни радо приймають спів­братів-монахів ЧНІ, які приїжджають у гості до нашого хра­му.

До нашої грома­ди приїжджали і очолювали Архиєрейські Святі Літургії такі Єпископи УГКЦ, як Кир Василій Медвіт, Кир Михаїл Колтун, Кир Михаїл Гринчишин із Франції, який часто в нас буває, Кир Богдан Дзюрах. Владики заносили до Господа молит­ви за парафію і жителів нашого міста. В гості часто приїжджає о. Протоігу­мен Йорктонської Провінції Іван Сіянчук з Канади.

Сьогодні Редемптористи невтомно працю­ють у Христовому винограднику задля спасіння людських душ і на більшу Славу Божу. Вони проповідують Велике Відкуплен­ня, що його Син Божий неустанно здійснює у світі через своїх вибраних робітників.

Телефон: +380966064919

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Луцький деканат

Розпорядок богослужінь:

понеділок-неділя

9:00 – Божественна Літургія

21 квітня 2009 року отцем Богданом Іващуком була відслужена перша Божественна Літургія.

Саме молитва стала основоположним каменем, для формування громади в селі Положеве. З того часу, отець Богдан також почав вести активну катехитичну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими. Паралельно з цим тривала клопітка праця для збору та оформлення необхідної документації (реєстрація парохії, виділення земельної ділянки для будівництва храму). Опісля громаді Української греко-католицької церкви було виділено земельну ділянку площею 0,25 га.

На свято Преображення Господнього в 2009 році участь в святкових богослужіннях взяло близько 30 вірних. А вже 15 лютого 2010 року відбулося посвячення нової каплиці та Архиєрейська Божествена Літургія, котру очолив місцевий ієрарх Кир Йосафат (Говера).

На Свято Преображення Господнього, в сам храмовий празник, у 2016 році було освячено нещодавно споруджений храм.

Адреса: вул. Карпенка Карого, 5, м. Луцьк 43027

Телефон: (0332) 72 – 99 – 09

Ел. пошта: lutskosbm@yahoo.com

Сайт: http://osbm.lutsk.ua/

Юрисдикція: Луцький екзархат

Центр Волинської області, м. Луцьк, здавна славиться своїми храмами. За всю історію існування міста у ньому було близько 50 сакральних споруд, якими користувалися представники різних конфесій. Зокрема, збереглися фундаменти найстарішої церкви Івана Богослова (XII ст.), які знаходяться на території Верхнього замку, або Замку Любарта, закладеного ще останнім князем Галицько-Волинської землі Любартом у 1340–1384 рр. У колишній єврейській частині міста збереглася середньовічна оборонна синагога.
Православні храми міста — Покровськa церквa (XV ст.), Хрестовоздвиженська церква (XVII—XIX ст.) і Троїцький катедральний собор, перебудований у XIX ст. з костелу монастиря бернардинців (1752). Одна з найбільш ефектних культових споруд Луцька — неоготична лютеранська кірха (1906–1907), збудована німцями.
Щодо греко-католицьких храмів, то їх серед споруд традиційних християнських конфесій України є найменше. До початку XIX cт. УГКЦ належав комплекс, який включав церкву Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього та однойменний василіанський монастир. Він був розташований на території, яка сьогодні належить до Луцького історико-культурного заповідника. Отці василіани тривалий час провадили школу, мали шпиталь і навіть облаштували друкарню. Із закриттям на Волині у
1833 р. усіх василіанських монастирів, ченців було виселено з цієї обителі.
Діяльність отців василіан на Волині відновилася аж через півтора століття, після виходу нашої Церкви з підпілля. З 1992 р. василіани жили у тимчасових приміщеннях (вагончиках). У 1995 р. ченці розпочали зведення монастиря і величного собору. На сьогодні споруджено монастир, святилище та підземну церкву.
У монастирі знаходяться мощі святого священномученика Йосафата — великого сина волинської землі, святого Христової Церкви, за єдність якої він пролив свою кров і віддав своє життя (див. Церква Святого священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському).