«Хай наші родини будуть першим місцем, де передається скарб віри новим поколінням християн, де практикується спільна молитва і читання Святого Письма і де різні покоління укріплюють одне одного свідченням віри і терпеливою та вірною любов’ю».  Це одне із заохочень Послання Синоду Єпископів УГКЦ
2024 року до духовенства, монашества та мирян під назвою: «Євангеліє — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1, 16).

У світлі плекання чесноти християнської віри та передавання її в своїй родині та парафіяльній спільноті 22-24 листопада відбулися реколекції для дружин священників Луцького екзархату. Обитель отців Василіян у Жовкві гостинно прийняла учасниць реколекцій та створила усі умови для їх проведення в атмосфері молитви, духовного спокою та роздумів.

Під керівництвом о. Романа Халуса ЗНІ, ігумена Ковельського монастиря, добродійки мали нагоду пройти шляхом поглиблення своєї віри, роздумів над Божим Словом, ділення власним досвідом духовного життя. Програма реколекцій передбачала різноманітні духовні вправи для пережиття своєї віри й досвіду
перебування з Богом: в центрі уваги – Божественна Літургія, а також Церковне Правило з уставом Утрені й Вечірні, біблійне коло, молитва Тезе, чування перед Святими Тайнами, Ісусова молитва, вервиця з розважаннями, особиста молитва.

«Час і простір, який ми не наповнили Богом, марнуємо на суєтні справи», – одна із порад отця Романа.
Отець Лазар ЧСВВ ознайомив присутніх з давнім храмом Пресвятого Серця Христового, його чудовими розписами та особливостями. Зокрема учасники реколекцій могли помолитися при мощах св. мученика Партенія, покровителя міста, який засвідчив свою віру в Христа ще 250 року мученичою смертю.

На реколекції завітав, відслужив спільно Утреню й Літургію та уділив архієрейське благословення владика Йосафат, екзарх Луцький. При цій нагоді теж відбулася спільна зустріч, під час якої обговорили досвід, виклики та можливості розвитку парафіяльних спільнот, серед яких живуть і служать священничі родини.

Реколекції відновлюють духовне та психо-емоційне життя учасників, дають наснагу, щоб повернувшись у коло своїх священничих родин та парафіяльних спільнот ще із більшою ревністю передавати дар віри та свідчення християнського життя.