Адреса: вулиця Митрополита Шептицького, 18 Нововолинськ Волинська область 45400

Телефон: +38 (067) 3611271

Ел. пошта: ugcc@ukr.net

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Володимирський деканат

Нововолинськ – молоде шахтарське місто, засноване у 1957 р., населення якого становить 58 тис. мешканців разом із селищем Жовтневе. З історії відомо, що у с. Низкиничі, що знаходиться поряд з Нововолинськом, польський шляхтич Адам Кисіль у XVII ст. побудував Свято-Успенський монастир яким опікувались отці Чину Святого Василія Великого. З причини утисків, а опісля і повної ліквідації, Української Греко-Католицької Церкви на теренах Волині російським царатом в 1839 році монастир перейшов до Православної церкви Московського Патріархату, під опікою якого знаходиться дотепер.

Парафія св. Верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ у м. Нововолинськ зареєстрована 27 березня 2002 року з благословення єпископа Києво-Вишгородського Екзархату Кир Василя Медвіта (юриздикція якого охоплювала значну більшість нашої держави). На початку парохією опікувались отці василіани, які душпастирювали в місті Володимир-Волинський (о. Мартин Хабурський, а опісля о. Терентій Довганюк). На зорі формування спільноти богослужіння відбувалися у пристосованому приміщенні колишнього бараку по вул. Автобусній (навпроти автовокзалу). Однак через віддаленість від свого монастиря, та неможливість провадити належну духовну опіку вірних, отці василіани просили правлючого єпископа Сокальсько-Жовківської Єпархії Кир Михаїла (Колтуна) (під духовною опікою якого знаходилися парафії Волинської та Рівненської областей), надати окремого священика для громади в м. Нововолинську.

Таким чином вже 30 грудня 2002 року декретом № 02-376 Кир Михаїл (Колтун), призначив адміністратором парафії молодого енергійного священика о. Володимира Кметя.

Спільні зусиллями о. Володимира Кметя, декана о. Рамана Бегея, старости громади п. Степана Кравчака та підтримка мера міста Сапожнікова Віктора спричинились до того, що громаді була надана земельна ділянка для будівництва храму (вул. Піонерська 18-а в центрі міста). Саме в цьому місці, упродовж 2004-2007 років парохіяни громади, заручившись фінансовою підтримкою вірних УГКЦ в Галичині та Америці збудували каплицю і заклали підвалини для зведення храму.

На сьогодні парохія налічує 250-300 вірних, та постійно збільшується завдяки активній праці о. Володимира. Варто зазначити, що плідний внесок для розбудови громади також вносить функціонування при парохії обласного осередку «Karitas», спектр діяльності якого охоплює потребуючих незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Разом з тим, при парохії діють чисельні молитовні спільноти, серед яких зокрема такі: братство Матері Божої Неустанної помочі, Апостольство молитви, Матері молитви.
В серпні 2012 р. Екзарх Луцький Кир Йосафат (Говера) іменував отця Володимира парохом громади святих Петра і Павла.
На даний час ведеться будівництво храму при допомозі парафіян, благодійних організацій і єпархій Німечини.

Адреса: вул. Ковельська, 47, м. Володимир, Волинська обл. 44700

Телефон: 067 303 3141 – настотель о. Марко Максимів ЧСВВ

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Володимирський деканат

Місто Володимир — одне із найстаріших міст України, розташоване на правому березі річки Луги, притоки Західного Бугу. Засноване Великим князем київським Володимиром Святославовичем у 988 р., місто декілька століть було економічним і політичним центром південно-західної частини Київської Русі, столицею Галицько-Волинського князівства. Давню велич Володимира засвідчують унікальні пам’ятки історії й архітектури, що збереглися в місті. Для охорони і популяризації знань про цю цінну спадщину постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. у центральній частині міста створено історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир». До цього заповідника, зокрема, належать: Свято-Успенський (Мстиславів) храм (XII ст.), який є єдиною пам’яткою давньоруського зодчества Волині, що збережена майже без змін; Василівська церква (XIII—XV cт.), фундамент якої збудований у вигляді восьмипелюсткової квітки (у цій церкві знаходиться оригінальна ікона Богородиці Одигітрії XVII ст.); Свято-Миколаївська церква (кін. XVIIІ ст.; була побудована як греко-католицька каплиця Святого Йосафата (Кунцевича), в 1800 р. її передали Православній Церкві), собор Різдва Христового (поч. XVIIІ ст.) та ін. Більшість із храмів заповідника належать православним (Московського патріархату) та римо-католицьким громадам.

Єдиним греко-католицьким храмом у Володимирі-Волинському є церква Священномученика Йосафата. Збудована у 1890 р, вона згадується у довідковій та науковій літературі під назвою «кірха», оскільки до 40-х рр. минулого століття її використовувала німецька громада християн-лютеран. Від 1944 до 1950 р. у храмі був склад різних хімікатів, відтак, до 1990-го, міський спортзал, в якому відбувалися покази кінофільмів та дискотеки для молоді.

На початку 90-х храм передали греко-католикам у постійне користування. Парафією нині опікуються отці василіани: у колишньому будинку пастора (збудований у 1938–1939 рр.), який прилягає до церкви, тепер знаходиться василіанський монастир Священномученика Йосафата.

Покровителем греко-католицького храму та монастиря у Володимирі-Волинському було вибрано уродженця цього міста святого Йосафата (Кунцевича) (1580–1623). Цей святий був охрещений у церкві Святої Параскевії.

В 1604 р. вступив до василіанського монастиря Святої Трійці (за іншими даними, Святої Софії) у Вільно (тепер Вільнюс, Литва). З 1607 р. разом із Йосифом Велямином (Рутським) реорганізував чернече життя, упорядкував монастир і запровадив сувору чернечу дисципліну. В 1609 р. став священиком, у 1613 р. — архимандритом, а з 1618 р. — греко-католицьким Архиєпископом Полоцьким. Сприяв піднесенню освітнього рівня духовенства та поглибленню релігійності населення. За активну діяльність, спрямовану на поширення впливу Греко-Католицької Церкви, 12 листопада 1623 р. у Вітебську був жорстоко вбитий противниками унії. У 1867 р. був зачислений до лику святих Католицької Церкви. Із 1963 р. святий Йосафат спочиває у головному храмі Католицької Церкві — соборі Святого Петра у Ватикані.

У церкві Священномученика Йосафата у Володимирі-Волинському знаходяться мощі її святого покровителя.
Важливо відзначити, що у древньому соборі Успіння Пресвятої Богородиці (колись він був греко-католицьким, тепер — це катедральний собор УПЦ) знаходиться Розп’яття, перед яким у дитинстві молився священномученик Йосафат.

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Володимирський деканат

В 2010 році о. Володимир Кметь, зареєстрував парохію в честь Стрітення Господа Нашого Ісуса Христа в м. Іваничах. На сьогоднішній час, парохія налічує близько 40-ка вірних. Також душпастир та члени парохії, докладають всіх зусиль для того, щоб закінчити фасадні та внутрішні роботи новозбудованого храму.

Адреса: вулиця Величковського, 2, м. Ковель, Волинська область

Телефон: 0971930088

Ел. пошта: ioanndutka@gmail.com

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Луцький деканат

Адреса: вул. Олени Пчілки, 23, м. Ковель, Волинська обл.

Телефон: +38 096 13 11 935 – о. Михайло Гасяк, ЗНІ

https://www.facebook.com/kovelugcc

Юрисдикція: Київська Митрополія УГКЦ, Луцький екзархат

12 вересня 1927 року до Ковеля прибули отці-мо­нахи Чину Найсвятішого Ізбавителя (Редемпторис­ти), Української Греко-­Католицької Церкви (УГКЦ). Вони прибули надавати духовну обслугу вірним УГКЦ нашого міста та довколишніх сіл.

Назва Чину Найсвяті­шого Ізбавителя походить від латинського слова «Редемптор», що озна­чає «Ізбавитель-Відкупитель». Чин заснував святий Лігуорі у 1732р. в м.Скаля на півдні Італії. Дороговказом на­шого життя є слова Біблії: «Многое у Него Ізбавленіе» (Пс. 130,7). Христове велике і щед­ре Відкуплення не має меж. Це спонукає ре­демптористів ділитися зі всіма нашого вірою і надією, а Пресвята Бого­родиця, Мати Неустанної Помочі, є в цьому нашого Провідницею та Опікункою. Сьогодні Чин Найсвятішого Ізбавителя налічує близь­ко 6000 членів, які працюють у 73 країнах світу. Редемптористи покликані продовжува­ти присутність Христа і Його місію Відкуп­лення у світі. Вони обирають особу Спасите­ля центром свого життя і намагаються з’єднатися з Ним у чимраз тіснішому особистому зв’язку.

Церква є свята, але водночас потребує по­стійного очищення. Оскільки до неї належать також і грішники, вона по­стійно йде дорогою віднови та покути. Місії є дуже важливим засобом у досяг­ненні цієї мети. За допомо­гою такого способу душпа­стирства місіонери-редем­птористи проповідують спасіння та навернення. Навернення вимагає доко­рінного; постійного і не­змінного прийняття Христа. Воно має особи­стий та спільнотний характер. Редемпторис­ти через власне свідчення намагаються при­вести людей до радикального вибору в житті – прийняти Христа і йти за Ним.

Редемптористи східного, українсько­-візантійського обряду в Україні завдячують своїм існуванням великому Галицькому Митрополиту Андрею Шептицькому.

Ознайо­мившись із харизмою Чину, він запрошує їх на терени Києво-Галицької Митрополії. 21 серпня 1913 року бельгійські Ре­демптористи на чолі з о. Йосифом Схрейверсом прибули на українську землю і поселилися в Уневі, біля Львова. Після Першої Світової війни вони розгорнули ши­року душпастирську діяльність, проповіду­ючи Слово Боже, проводячи місії, реколекції та інші духовні вправи.

Отці Редемптористи 80 років тому прибу­ли і оселилися в Ковелі.

Душею місійної праці був отець Миколай Чарнецький. Спочатку Отці винайняли дім по вул. Колійо­вій (теп. Ве­теранів), де все улашту­вали на мо­пастирський спосіб: кап­лиця з іконо­стасом, келії, трапезна, розмовниця. Крім мона­ших щоденних молитов, щодня для людей служи­лася зранку Служба Божа і ввечері Вечірня або Мо­лебень з короткою наукою. Отці крім душпастирської праці у Ковелі їздили до вірних греко-католиків у такі села Волині, як: Бубнів, Колодянсне, Ду­бечно, Голоби, Марія-Воля, Черничі, Гнійне, Тутовичі, Рафалівка, Верба, Охнівка, Великі Кусківці, Гумнища, Уздютичі (всього було 29 парафій і понад 20 тис. вірних). У 1931 році отця Миколая Чарнецького висвячено на єпископа. У тому ж році отці отримали дерев’яну церкву Св. Юрія, по вул. Будивляній,3 (теп. Вин­ниченка). Біля церк­ви була гарна ве­лика зе­мельна ділянка, на якій поча­лося будів­ництво великого монастиря, яке завершилося у 1933 році. Монастир був двоповерховий, розміром 20х12 м.

Тут розміщувалося близько 10-ти келій, простора каплиця, спільний зал та розмовни­ця. У підвальній частині окрім кухні та тра­пезної був зал для зустрічей Братства Матері Божої Неустанної Помочі та гостей, а також столярна майстерня. Будував монастир місцевий інженер Васильківський. Освячен­ня нового будинку довершив Владика Мико­лай. Наші отці перебралися жити до нового монастиря. У 1933 році парафія налічувала близько 300 осіб. Регентом хору, який налічу­вав 50 осіб, був Дамян Куліш. Активними па­рафіянами були такі родини: Бондаруки, Мо­розовські, Тишецькі, Пивовари, інші. Старо­стою церкви був Артомонов, потім Морозо­вський.

У ко­вельсько­му монас­тирі впро­довж його історії працюва­ли такі отці: Ри­шард Кос­тенобль, Йосиф Гекіре, Маврикій Вандемале – бельгійці, о. Миколай Чарнецький (згодом єпископ), Григорій Шишкович, Миколай Якимович, Василь Величковський (єпископ мученик), Михаїл Пристай, Роман Бахта­ловський, 3иновій Ковалик (мученик за віру), Володимир Стернюк (митрополит), Михаїл Пилюх, Пётро Козак (єпископ), а також бра­ти-монахи: Авксентій Кінащук, Миколай, Еронім Герасимів, Антоній Сидор.

Редемптористи кріпили український народ у Хрис­товій вірі також в часи пе­реслідування. Період ката­комбного життя нашої Цер­кви тривав з 1945 по 1990 рр. Всі наші єпископи і більшість священиків були ув’язнені. Єпископа Миколая Чарнецького ув’язнили в 1945 р. Він перетерпів 11 років жорстоких знущань і тортур у Сибірі. І хоча фізично редемптористи не були присутні в той час у нашому місті, однак, вони були при­сутні духовно. Владика Миколай і 13 Отців, які тут працювали, заносили до Господа свої молитви і складали ливну жертву свого жит­тя за свою паству на Волині, за відродження Церкви.

І хоча воєнна хуртовина зруйнувала мо­настир і храм св. Юрія та новітнє гоніння на Церкву Христову знівечило діло наших Отців, проте як існує Вічний Бог і Його Мудрість, так не вмирають великі Божі 3а­думи, які Він об’являє своїм слугам: вони здійснюються в означений час з тією ж певні­стю, як обертаються небесні світила, бо одне й друге – в руках Божих.

На свято Покрови в 1996 році була віднов­лена греко-католиць­ка парафія нашого міста. Богослужіння відбувалися у каплиці по бульв. Л. українки, 16. 18 грудня 1997 року до м. Ковеля прибули два ієромонахи-редемптористи о. Л. Григоренко і о. В. Оприс­ко для проведення місії у гре­ко-католицькій парафії. Це був перший приїзд і перша місія після тривалої перерви. Другий приїзд мав місце у 1999 році на чолі з Прото­ігуменом о. Михаїлом Волошином.

Завдяки його великим старанням і самовідданій праці була відновлена при­сутність Редемптористів у Ковелі.

Парафіяни довго моли­лися і просили Бога, щоб Отці відновили свій монас­тир і церкву у Ковелі. Тре­тю і четверту місії, які ста­ли визначальними в заснуванні монастиря провадив о. Леонід Григоренко у 2000 та 2001 роках. Його мужність і невтомна праця спри­яли відновленню монастирського осідку в Ко­велі і початку духовного служіння для парафії. У 2001 році було придбане тимчасове помешкання для облаштування монастиря, в якому проживають отці. У червні 2002 р. монастир офіц­ійно зареєстрований держа­вою. Разом з о. Леонідом ніс послух брат Юрій Ждянсь­кий. Пізніше настоятелем парафії був призначений о. Микола Гнатишак.

3 січня 2003 року настоятелем монастиря і парафії є о. Евген Задорожний, з ним працював о. Анатолій Жив­чак. Також працювали отці­ диякони: Роман Грица, Ігор Безкостий, Тарас Свірчук, Ярослав Федунів, Петро Лоза і несли послух брати­ монахи із Львівського мона­стиря.

В 1999 р. місцева влада надала земельну ділянку для будівницт­ва церкви і монастиря. 19 січня 2003 р. на ново­му місці було освячено тимчасову дерев’яну каплицю, в якій ми мо­лимося і досі. Чин ос­вячення довершив Владика Михаїл Кол­тун. У травні цього ж року було освячено місце і наріжний камінь під будівництво храму і монастиря. Чин освячення провів Владика Михаїл Гринчишин із Франції.

Співслужили йому о. Протоігумен М. Волошин та собор отців.

Будівництво храму і монастиря розпочалося у липні 2003 року, а завершилось у 2009 і 2010 роках відповідно. Щоб повстав новий храм і монастир завдячуємо співбратам з усього світу.

Визначною подією у житті парафії стало ювілейне святкування 10-ліття її відновлен­ня. При чисельному здвизі людей і собору священників на чолі з Архієреєм М. Гринчишиним вознеслась до неба подячна мо­литва Богові.

В духовній праці отцям Редемптористам активно допомагають парафіяни. Щодня правиться служба Божа. На потребу душ­пастиря пара­фіяни завжди спішать з допо­могою, по­слушні голосу свого пастиря. Їх імена є відомі Богові, який щедро віддячує за добрі вчинки. В парафії діє молитовна група «Ма­тері в мо­литві», засно­ване братство Матері Божої Неустанної Помочі. Ведеться катехізація дітей та молоді. Ми відбуваємо прощі до святих місць нашої Церкви: Зарваниця, Крехів, Гошів, Страдч та ін. До нашої парафії на даний час належить понад 75 родин. Кожного місяця відбувається сповідь парафіян. У кожну першу неділю міся­ця служиться оздо­ровчий молебень до блаж. М. Чарнецького з єлеопомазанням.

Парафіяни радо приймають спів­братів-монахів ЧНІ, які приїжджають у гості до нашого хра­му.

До нашої грома­ди приїжджали і очолювали Архиєрейські Святі Літургії такі Єпископи УГКЦ, як Кир Василій Медвіт, Кир Михаїл Колтун, Кир Михаїл Гринчишин із Франції, який часто в нас буває, Кир Богдан Дзюрах. Владики заносили до Господа молит­ви за парафію і жителів нашого міста. В гості часто приїжджає о. Протоігу­мен Йорктонської Провінції Іван Сіянчук з Канади.

Сьогодні Редемптористи невтомно працю­ють у Христовому винограднику задля спасіння людських душ і на більшу Славу Божу. Вони проповідують Велике Відкуплен­ня, що його Син Божий неустанно здійснює у світі через своїх вибраних робітників.

Телефон: +380966064919

Юрисдикція: Київська митрополія, Луцький екзархат, Луцький деканат

Розпорядок богослужінь:

понеділок-неділя

9:00 – Божественна Літургія

21 квітня 2009 року отцем Богданом Іващуком була відслужена перша Божественна Літургія.

Саме молитва стала основоположним каменем, для формування громади в селі Положеве. З того часу, отець Богдан також почав вести активну катехитичну діяльність з дітьми, молоддю та дорослими. Паралельно з цим тривала клопітка праця для збору та оформлення необхідної документації (реєстрація парохії, виділення земельної ділянки для будівництва храму). Опісля громаді Української греко-католицької церкви було виділено земельну ділянку площею 0,25 га.

На свято Преображення Господнього в 2009 році участь в святкових богослужіннях взяло близько 30 вірних. А вже 15 лютого 2010 року відбулося посвячення нової каплиці та Архиєрейська Божествена Літургія, котру очолив місцевий ієрарх Кир Йосафат (Говера).

На Свято Преображення Господнього, в сам храмовий празник, у 2016 році було освячено нещодавно споруджений храм.